злитися

зло бере (розбирає) кого; бере (розбирає, забирає) злість кого; кипіти злобою.

Христя мовчала, хоч її і зло брало за вчорашнє: вона за цілий день тільки невеличкий шматочок хліба з’їла (Панас Мирний, 3, 1954, с. 47); Зло мене таке розбирає, що аж гавкати хочеться! – гучно бубонить Пищимуха, розмахуючи своїми ж довжелезними руками (Панас Мирний, 1, 1968, с. 379); Навіть злість брала, що Іван так побивається дуже за нею (Коцюбинський, 2, 1955, с. 339); Починала забирати злість. Скільки роботи, а воно [сонце], як нарочито, світить (Ле, Юхим Кудря, 1956, с. 14); Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 329); – Одним словом, метушиться, кипить злобою [фон Штейніц] (Гуріненко, Днів твоїх небагато, 1984, с. 274).

Значення в інших словниках

1. злитися — зли́тися 1 дієслово доконаного виду з'єднатися, змішатися; вилитися звідкись — про рідину зли́тися 2 дієслово доконаного виду об'єднатися з ким-, чим-небудь зли́тися 3 дієслово недоконаного виду сердитися  Орфографічний словник української мови
2. злитися — Лютувати, сердитися, ЗЛОСТИТИСЯ, гніватися, лютитися, с. сатаніти, р. злувати; (на кого) мати злість.  Словник синонімів Караванського
3. злитися — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
4. злитися — I див. зливатися. II злюся, злишся, недок. Виявляти почуття злості, роздратування; сердитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. злитися — див. сердитися, біснуватися, яритися  Словник чужослів Павло Штепа
6. злитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
7. злитися — Зли́ти(ся), злю(ся), злиш(ся) зли́тися, зіллю́ся, зіллє́шся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. злитися — ЗЛИ́ТИСЯ¹ див. злива́тися. ЗЛИ́ТИСЯ², злю́ся, зли́шся, недок. Виявляти почуття злості, роздратування; сердитися. Дівчина говорила сердито, стримано. Вона і злилась на цього несподіваного гостя, і жаліла його (Собко, Справа.., 1959, 191); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
9. злитися — Злива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. злитися, зіллюся, зіллєшся, гл. 1) Сливаться, слиться вмѣстѣ. Ком. І. 50. Як оливо злилося, не здвигнеться. К. Іов. 94. 2) Обливаться, облиться.  Словник української мови Грінченка