гордий

(повний самоповаги) гордовитий, амбітний, р. думний, (із зарозумілістю) бундючний, гоноровий, гоноровитий, спесивий, (з впевненістю) зарозумілий, пихатий, (зі самопохвальбою) чванливий, самовпевнений, марнославний, підсил. розм. фанаберистий, неприступний.

Значення в інших словниках

1. гордий — го́рдий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гордий — Гордовитий, гордівливий, гордливий, сил. пихатий, ГОНОРИСТИЙ, набундючений, д. пановитий; (час) піднесений; гордуватий.  Словник синонімів Караванського
3. гордий — [гордией] м. (на) -дому/-д'ім, мн. -д'і  Орфоепічний словник української мови
4. гордий — -а, -е. 1》 Сповнений особистої гідності, самоповаги. || Який виражає особисту гідність, самоповагу. 2》 Який відчуває задоволення від чого-небудь, усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь. 3》 перен. Сповнений високого смислу; піднесений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу – гордий народ! (С.  Словник української мови у 20 томах
6. гордий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
7. гордий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С.  Словник синонімів української мови
8. гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (Вас.  Словник української мови в 11 томах
9. гордий — Гордий, -а, -е 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193.  Словник української мови Грінченка