дбайливий —
Дбайли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дбайливий —
ДБАЙЛИ́ВИЙ, а, е. Який дбає, піклусться про кого-, що-пебудь. А тим часом у дбайливої господині-паніматки вже й обід постиг (Н.-Лев., І, 1956, 138); Бідно живе Василь, як і всі трудівники-смерди. Але руку господарів дбайливих видно скрізь (Хижняк...
Словник української мови в 11 томах
дбайливий —
Дбайливий, -а, -е = дбалий. Борз. у.
Словник української мови Грінченка