дірявий —
голова́ діря́ва у кого, чия і без додатка. Хто-небудь безпам’ятний, забутливий. — Ой, коли б же не забути до ранку та сказать жінці про дочку .. Ой, мабуть, забуду! Чогось на старість у мене голова стала дірява (І.
Фразеологічний словник української мови
дірявий —
ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І.
Словник синонімів української мови
дірявий —
Діря́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дірявий —
ДІРЯ́ВИЙ, а, е. Який має діру або діри. Один з соцьких зайшов за хату, підійшов до дірявого причільного вікна, сунув Чіпку під бік палицею (Мирний, II, 1954, 184); Ми мокли зверху і внизу, Бо човен протікав дірявий (Рильський, Поеми, 1957, 180)...
Словник української мови в 11 томах
дірявий —
Дірявий, -а, -е = діравий. Пазуха була дірява. Грин. ІІІ. 655. Рудч. Ск. І. 153.
Словник української мови Грінченка