зраджувати

(переходити на бік ворога) продаватися, (порушувати подружню вірність) обманювати, обдурювати, перелюбствувати// наставляти роги комусь, скакати в гречку.

Значення в інших словниках

1. зраджувати — зра́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зраджувати — (порушувати вірність у коханні, в подружньому житті) наставляти роги кому, зневажл.; скакати (стрибати) в гречку, жарт.; скакати (стрибати) в горох, жарт.; скакати (стрибати) через пліт, жарт. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка?...  Словник фразеологічних синонімів
3. зраджувати — (таємницю) виказувати, виявляти; (кого) продавати; (світогляд) відступатися від; (переходити до ворога) перекидатися, продаватися, запродуватися, дезертувати, дезертирувати; (традиції) зневажати, топтати, перекреслювати, не триматися чого...  Словник синонімів Караванського
4. зраджувати — див. перелюбствувати  Словник синонімів Вусика
5. зраджувати — [зраджуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
6. зраджувати — -ую, -уєш, недок., зрадити, -джу, -диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1》 Вчиняти зрадництво, діяти підступно, віроломно стос. до кого-, чого-небудь. 2》 Порушувати вірність у коханні, дружбі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. зраджувати — па́м’ять зра́джує кому. Хто-небудь забуває, не може пригадати щось. — Подумайте ще й скажіть правду і про себе, і про Палилюльку. — Я ні разу не бачив його! — А, може, вам зраджує пам’ять? — рівно допитувався слідчий (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
8. зраджувати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.  Словник синонімів української мови
9. зраджувати — Зра́джувати, -джую, -джуєш; зра́дити, -джу, -диш; не зрадь, зра́дьте кого (а не кому)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. зраджувати — ЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1. Займатися зрадництвом, діяти підступно, віроломно по відношенню до кого-, чого-небудь. Князі й бояри.. зраджують край свій очевидячки (Фр.  Словник української мови в 11 томах