ламати —
-аю, -аєш, недок. 1》 перех. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. || Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь певним знаряддям. || Відокремлювати листя або плоди від стовбура. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ламати —
ЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Шевченко); Надвечір скресає річка й ламає кригу (М.
Словник української мови у 20 томах
ламати —
лама́ти: ◊ лам писк → писок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ламати —
Як снасть ломається, то чоловік ума набирається, а як худобина пристає, то чоловікові ума не стає. Чоловік вміє направити попсуте знаряддя, але не може вилікувати хвору худобу.
Приповідки або українсько-народня філософія
ламати —
Аю, -аєш, недок. Схиляти до чогось, умовляти. Один з них ламає Марину, аби вона пішла з ними до Паші в гості (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
ламати —
(-аю, -аєш) безос., кого; мол. Комусь дуже не хочеться щось робити. Та заробляти їх [гроші] у поті чола свого заброду, як у них висловлювались, дуже "ламало" (М. Тарнавський, Міські мотиви); Їх "ламає" "тусовка", їм світитись — "облом" (Г. Безкоровайний: Західний вітер). ПСУМС, 40.
Словник жарґонної лексики української мови
ламати —
гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І.
Фразеологічний словник української мови
ламати —
ЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Згинаючи або б’ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю. Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
ламати —
Лама́ти, -ма́ю, -єш гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе.
Словник української мови Грінченка