люди

(певна кількість осіб) народ, публіка, розм. люд, (часто зі словом хрещений,) мир.

Значення в інших словниках

1. люди — лю́ди множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови
2. люди — мн. до ЛЮДИНА, (залежно від оточення) селяни, робітники, парафіяни, вірні, іс. кріпаки тощо.  Словник синонімів Караванського
3. люди — -ей, мн. (одн. людина, -и, ж.). 1》 Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. || Ці істоти у протиставленні іншим істотам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. люди — ЛЮ́ДИ, е́й, мн. (одн. люди́на, и, ж.). 1. Живі істоти, що володіють мовою, мають свідомість, виготовляють і використовують знаряддя праці.  Словник української мови у 20 томах
5. люди — Аби люди, а піп буде. Коби була громада, а піп до неї прийде. Більше люда — більше чуда. Більше людей, більше й пригод між ними. Буває людина, гірш, як худобина. Є люди, що поводяться гірш звірюки. Взяли люди більше в зуби. Обмовляють, обчернюють.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. люди — Лю́ди, -де́й, лю́дям, людьми́, на лю́дях  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. люди — ЛЮ́ДИ, е́й, мн. (одн. люди́на, и, ж.). 1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці.  Словник української мови в 11 томах