мучити

(завдавати комусь фізичних та моральних страждань) катувати, мордувати// мотати жили, лій топити з кого, пекти залізом і вогнем.

Значення в інших словниках

1. мучити — му́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мучити — (завдавати фізичних страждань; катувати, мордувати) мотати (тягти) жили з кого; пекти залізом і вогнем кого; здирати шкуру з кого; драги ремінь (реміняччя) з кого; лій топити з кого.  Словник фразеологічних синонімів
3. мучити — Завдавати мук, катувати, розпинати, мордувати, брати на муки; (морально) краяти серце <�душу>, тягти душу з кого; (голодом) морити; (- думки) турбувати, хвилювати, жм. муляти; (тиранізувати) тиранити, варити воду.  Словник синонімів Караванського
4. мучити — див. карати; кривдити  Словник синонімів Вусика
5. мучити — -чу, -чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. || Бути причиною, джерелом страждань. || безос. || також без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мучити — МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (І. Котляревський); Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (О.  Словник української мови у 20 томах
7. мучити — му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я?...  Фразеологічний словник української мови
8. мучити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
9. мучити — Му́чити, му́чу, -чиш, -чать; не муч, не му́чмо, не му́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. мучити — МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (Котл.  Словник української мови в 11 томах
11. мучити — Мучити, -чу, -чиш гл. Мучить. На тім крижі Христа мучено. Чуб. III. 354.  Словник української мови Грінченка