пекучий —
-а, -е. прикм. 1》 Який надмірно гріє, палить; дуже гарячий, жаркий. || Дуже великий, сильний (про холод, мороз і т. ін.). || Який викликає хворобливе відчуття жару, печії, паління і т. ін. || Який викликає відчуття гострого, різкого болю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пекучий —
ПЕКУ́ЧИЙ, а, е. прикм. 1. Який надмірно гріє, палить; дуже гарячий, жаркий. Прив'яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця, піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (І.
Словник української мови у 20 томах
пекучий —
ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
пекучий —
АКТУА́ЛЬНИЙ (про завдання, проблеми, рішення, інтереси і т. ін. — який відповідає найважливішим потребам сучасності, який має суттєве значення для розвитку, подальшого руху у даний момент), НАЗРІ́ЛИЙ, НАСУ́ЩНИЙ, ЖИВОТРЕПЕ́ТНИЙ...
Словник синонімів української мови
пекучий —
Пеку́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пекучий —
ПЕКУ́ЧИЙ, а, е. прикм. 1. Який надмірно гріє, палить; дуже гарячий, жаркий. Прив’яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця, піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
пекучий —
Пекучий, -а, -е Пекучий вітер. Н. Вол. у. Сонце пекуче. МВ. Журба пекуча. МВ. І. 13.
Словник української мови Грінченка