худоба —
ХУДО́БА, и, ж. 1. збірн. Чотириногі сільськогосподарські свійські тварини; скотина, худобина, німина. Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (П. Гулак-Артемовський); Знайшовся такий чоловік з другого села: ..
Словник української мови у 20 томах
худоба —
Ані дати, ані брати, ані хвоста коло хати. Не має й худобини коло хати, тому від нього нічого не дістанеш та й небезпечно такому помагати. Де є худоба, там є шкода. Худоба несвідомо робить шкоду, або сама гине з невідомої причини.
Приповідки або українсько-народня філософія
худоба —
Майно, добро
Словник застарілих та маловживаних слів
худоба —
-и, ж. 1》 збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини. Велика рогата худоба. 2》 перен., розм., лайл. Те саме, що бидло 2), 3). 3》 збірн., діал. Майно, скарб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
худоба —
МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
худоба —
Худо́ба, -би, -бі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
худоба —
ХУДО́БА, и, ж. 1. збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини. Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49); Знайшовся такий чоловік з другого села: ..
Словник української мови в 11 томах
худоба —
Худо́ба, -би ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл.
Словник української мови Грінченка