(ставитися з великою повагою) поважати// високо цінити.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
цінувати —
ЦІНИТИ, оцінювати, складати ціну чому; (майно) описувати, робити опис <�оцінку>; (цінні папери) ек. квотувати, зп. котирувати; П. шанувати, (дуже) <�високо> ставити, ставити над усіма, дорожити ким <з. кого>; п! ОЦІНЮВАТИ.
Словник синонімів Караванського
цінувати —
ЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати, складати ціну. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать (Номис); В будинку лісника, що тепер правив за прикордонний пункт...
Словник української мови у 20 томах
цінувати —
цінува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
цінувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати. || Робити опис і оцінку майна для продажу за борги. 2》 діал. Збираючись купити що-небудь, торгуватися. 3》 перен. Те саме, що цінити 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
цінувати —
ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З.
Словник синонімів української мови
цінувати —
ЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать (Номис, 1864, № 10543); В будинку лісника, що тепер правив за прикордонний пункт, офіцер розірвав пакета...
Словник української мови в 11 томах
цінувати —
Цінувати, -ную, -єш гл. 1) Цѣнить, оцѣнивать. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать. Ном. № 10543. 2) Производить опись и оцѣнку имущества для аукціоннаго торга. Наїхали жиди, жиди-орандарі воли й вози цінувать. Рудч. Чп. 129. Производить аукціонный торгъ. Грин. I. 113. см. ціновка.
Словник української мови Грінченка