щербатий —
ЩЕРБА́ТИЙ, а, е. З вищербленими краями, із щербиною, щербинами. Аниська зливала їй на руки з чорного щербатого глечика (Л. Первомайський); Перед ним стояла щербата тарілка, повна махорки (В.
Словник української мови у 20 томах
щербатий —
щерба́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
щербатий —
-а, -е. 1》 З вищербленими краями, з щербиною, щербинами. || Зі щербинами (про зуби). 2》 розм. Такий, у якого бракує зубів. || Із зазубленим, нерівним лезом. || Із заглибинами, виїмками. Щербатий місяць. Щербата правда — замаскована під правду брехня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щербатий —
до копі́йки (копі́єчки). Повністю, все, нічого не залишаючи (про гроші). Посилав (Багіров дружині) усе, до копійки, що платила йому армія (О. Гончар); — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено (Панас Мирний). до щерба́тої копі́йки.
Фразеологічний словник української мови
щербатий —
ЩЕРБА́ТИЙ (із зазублинами, щербинами), ВИ́ЩЕРБЛЕНИЙ, НАДЩЕ́РБЛЕНИЙ, ЗАЗУ́БЛЕНИЙ, ЩЕ́РБЛЕНИЙ, ВИ́ЗУБЛЕНИЙ. Я написав на щербатій колонаді рейхстагу: "Не чіпайте нас більше, не вимушуйте гніватися!" (В.
Словник синонімів української мови
щербатий —
Щерба́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
щербатий —
ЩЕРБА́ТИЙ, а, е. З вищербленими краями, з щербиною, щербинами. Аниська зливала їй на руки з чорного щербатого глечика (Перв., Дикий мед, 1963, 20); Перед ним стояла щербата тарілка, повна махорки (Кучер, Голод, 1961, 321); В самотині, на пароплаві...
Словник української мови в 11 томах