Значення в інших словниках
-
безсумний —
безсу́мний прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
-
безсумний —
БЕЗСУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний. Безсумну я згадав давнину (Я. Щоголів); Згадали наші забавки давні дитячі, – пригадали й дівочі безсумнії часи... (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
-
безсумний —
БЕЗТУРБО́ТНИЙ (який спокійно ставиться до труднощів життя, не переймається ними), БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗСУ́МНИЙ рідше; БЕЗЖУ́РНИЙ, НЕЖУРЛИ́ВИЙ рідше (не схильний до журби, який не журиться)...
Словник синонімів української мови
-
безсумний —
БЕЗСУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний. Згадали наші забавки давні дитячі, — пригадали й дівочі безсумнії часи… (Вовчок, І, 1955, 241); Безсумну я згадав давнину (Щог., Поезії, 1958, 272).
Словник української мови в 11 томах
-
безсумний —
Безсумний, -а, -е Безпечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Cтор. М. Пр. 3.
Словник української мови Грінченка