Значення в інших словниках
-
вбивати —
вбива́ти 1 дієслово недоконаного виду забивати в середину чогось вбива́ти 2 дієслово недоконаного виду позбавляти життя
Орфографічний словник української мови
-
вбивати —
Забивати, умертвляти, о. чинити Каїнове діло, заганяти на той світ, позбавляти життя; (за вироком) страчувати; (худобу) бити; (свиней) різати, колоти; (здоров'я) занапащати; (горем) засмучувати; (любов) нищити; (час) губити, марнувати, гайнувати...
Словник синонімів Караванського
-
вбивати —
I (убивати), -аю, -аєш, недок., вбити (убити), вб'ю, вб'єш, док., перех. Ударами заганяти якийсь предмет у що-небудь (в дерево, землю і т. ін.). || Ударивши, розбивши, вливати в що-небудь (про сирі яйця). Вбивати в голову. II див. убивати I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вбивати —
ВБИВА́ТИ¹ (УБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБИ́ТИ (УБИ́ТИ), вб'ю, вб'єш, док., що. Ударами заганяти який-небудь предмет у щось (у дерево, в землю і т. ін.). Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Н.
Словник української мови у 20 томах
-
вбивати —
вбива́ти / вби́ти в го́лову що, кому, чию. 1. Частим повторенням, нагадуванням чи биттям примушувати кого-небудь запам’ятати, засвоїти щось.
Фразеологічний словник української мови
-
вбивати —
ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
вбивати —
ВБИВА́ТИ¹ (УБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБИ́ТИ (УБИ́ТИ), вб’ю, вб’єш, док., перех. Ударами заганяти якийсь предмет у що-небудь (в дерево, землю і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах