вибріхувати —
вибрі́хувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
вибріхувати —
-ую, -уєш, недок., вибрехати, -ешу, -ешеш, док., розм. 1》 перех. Здобувати, діставати брехнею. 2》 неперех. Казати неправду, брехати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вибріхувати —
ВИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕХАТИ, ешу, ешеш, док., розм. 1. що. Здобувати, діставати брехнею. А все ж таки, хоч я й брехуха, а вибрехала небожеві дві сотні карбованців, три пари волів, дві корови, два десятки гусей...
Словник української мови у 20 томах
вибріхувати —
ВИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕХАТИ, ешу, ешеш, док., розм. 1. перех. Здобувати, діставати брехнею. А все ж таки, хоч я й брехуха, а вибрехала небожеві дві сотні карбованців, три пари волів, дві корови, два десятки гусей...
Словник української мови в 11 томах
вибріхувати —
Вибріхувати, -хую, -єш сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Словник української мови Грінченка