Значення в інших словниках
-
вчинок —
(те, що здійснене кимсь) дія, мн. (про загальну діяльність) діяння, книжн. акт, акція, (що завершився визначним досягненням) подвиг.
Словник синонімів Полюги
-
вчинок —
вчи́нок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вчинок —
р. учинок; дія, чин, акція, акт; (непохвальний) витівка, вибрик, коник; (лицарський) подвиг; (негідний) прогріх; мн. ВЧИНКИ, поведінка, поступовання.
Словник синонімів Караванського
-
вчинок —
[ўчинок] = учинок -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў
Орфоепічний словник української мови
-
вчинок —
ВЧИ́НОК див. учи́нок.
Словник української мови у 20 томах
-
вчинок —
мо́кра спра́ва; мо́крий вчи́нок; мо́кре ді́ло. Злочин, пов’язаний з убивством або кровопролиттям. — Еге,— сказав собі бургомістр,— цей хлопчик був коло мокрих справ! (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
вчинок —
ВЧИНОК — різновид людської дії, що експлікує моральну розмірність останньої Р. еалізуючи специфічне значення практичного утвердження певних моральних цінностей, В. висвітлює моральний аспект діяльності людини загалом. У такому розумінні роль...
Філософський енциклопедичний словник
-
вчинок —
УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник..
Словник синонімів української мови
-
вчинок —
Вчи́нок, -нку, -кові; -нки, -нків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)