Значення в інших словниках
-
відчитувати —
відчи́тувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
відчитувати —
Відчи́тувати. Перелічувати. В дебаті забрав голос на загальне здивоване славний із своєї мовчаливости посол Волян і став відчитувати з карточок, що єму списав п. Тиміньский, жалі, що правительство заіменувало інспектора для руских шкіл (Б.
Українська літературна мова на Буковині
-
відчитувати —
-ую, -уєш, недок., відчитати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки док.Закінчити читати лекцію, урок тощо. 2》 Читати що-небудь перев. нерозбірливо написане. 3》 що в чому, звичайно док., перен., рідко. Помітити, зрозуміти. 4》 кого, розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відчитувати —
ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Читати вголос, зачитувати, виголошувати. Один з гостей відчитував вірш, котрий йому найбільше з цеї [цієї] збірки подобався (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
відчитувати —
ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...
Словник синонімів української мови
-
відчитувати —
ВІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки док. Закінчити читати лекцію, урок тощо. До роботи в школі Чепур ставився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Збан., Малин. дзвін, 1958, 213).
Словник української мови в 11 томах
-
відчитувати —
Відчитувати, -тую, -єш сов. в. відчитати, -таю, -єш, гл. Отчитывать, отчитать. Прийшла оце мені черга царівну відчитувати. Рудч. Ск. II. 29.
Словник української мови Грінченка