в'язень —
(той, хто арештований) зневажл. тюряжник, (хто сидить в тюрмі) арештант, невільник, у знач. ім. ув'язнений.
Словник синонімів Полюги
в'язень —
в'я́зень іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
в'язень —
АРЕШТАНТ, як ім. ув'язнений.
Словник синонімів Караванського
в'язень —
[вйазеин'] -з(‘)н'а, ор. -знеим, м. (на) -знеив'і/-з(‘)н'у, мн. -з(‘)н'і, -з(‘)н'іў
Орфоепічний словник української мови
в'язень —
-зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
в'язень —
В'Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою. Пригнали знов в'язнів нових, а нас випустили (Марко Вовчок); Я не дитина, я не лякаюсь мар, Неначе в'язень з дому тортур і кар (І.
Словник української мови у 20 томах
в'язень —
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.
Словник синонімів української мови
в'язень —
В'язень, -зня м. Узникъ; плѣнникъ; арестантъ, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393.
Словник української мови Грінченка