Значення в інших словниках
-
гуморист —
гумори́ст іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
гуморист —
Сміхотворець, сміхотвор; (автор сатири) сатирик; (у житті) веселун, СМІХУН, сміхотун, жартун, жартівник.
Словник синонімів Караванського
-
гуморист —
-а, ч. 1》 Автор або виконавець гумористичних творів. 2》 Людина, що має нахил до гумору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гуморист —
гумори́ст 1. Письменник, у творах якого життєві явища зображуються в незлобиво-насмішкуватому освітленні. 2. Переносно – людина з гумором, схильна до гумору.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
гуморист —
ГУМОРИ́СТ (людина, схильна до гумору), СМІХОТВО́РЕЦЬ, СМІХОТВО́Р заст. — Я люблю побалакати й з сільськими дядьками: між ними трапляються веселі гумористи (І.
Словник синонімів української мови
-
гуморист —
Гумори́ст, -та; -ри́сти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гуморист —
ГУМОРИ́СТ, а, ч. 1. Автор або виконавець гумористичних творів. О. Є. Корнійчук.. на 2-му Всеукраїнському з’їзді письменників дуже правильно сказав про Степана Олійника, як про вельми обдарованого гумориста (Вишня, II, 1956, 391).
Словник української мови в 11 томах