Значення в інших словниках
-
диня —
ди́ня іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
диня —
-і, ж. 1》 Баштанна рослина з великими запашними плодами. 2》 Великий круглий або продовгуватий соковитий плід цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
диня —
І, ж. 1. Голова. До цього придурка не відчуваю жалю, йому давно треба було дати в диню (А. Дністровий). 2. мн. Груди. А диньки нічого!:))
Словник сучасного українського сленгу
-
диня —
(-і) ж. мол.; жарт. Голова. До цього придурка не відчуваю жалю, йому давно треба було дати в диню (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 175; ПСУМС, 22.
Словник жарґонної лексики української мови
-
диня —
Однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура, походить із тропічних районів Африки та Азії; плоди кулястої або довгастої форми з їстівним, соковитим і запашним м'якушем; 3 групи сортів: канталупа, касаба і сітчасті.
Універсальний словник-енциклопедія
-
диня —
Ди́ня, -ні, -нею; ди́ні, динь
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
диня —
ДИ́НЯ, і, ж. 1. Баштанна рослина з великими запашними плодами. Шкідливих горобців та гав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Гл., Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий, Де динь огудиння блищить від роси (Нагн.
Словник української мови в 11 томах