Значення в інших словниках
-
дійсний —
ді́йсний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дійсний —
Справжній, справдешній, реальний, щирий, достеменний, не уявний, не фіктивний, не фалшивий, правдивий; (стан речей) фактичний, кн. істинний, неспотворений, непідробний, неперекручений; (закон) чинний, правосильний; (член) законний, легальний, правоможний.
Словник синонімів Караванського
-
дійсний —
Дійсний, дійсно, в дійсності, справжній, справді, насправді, на ділі У доборі відповідників до російських слів действительный, настоящий, действительно, в действительности автори статей, перекладачі й доповідачі надуживають словами дійсний («Це ...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
-
дійсний —
-а, -е. 1》 Який насправді існує або існував; реальний. || у знач. ім. дійсне, -ного, с. Реально існуюче. Дійсне число мат. — позитивне число, від'ємне число (в тому числі й ірраціональне) або нуль. Дійсний ринок ек.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дійсний —
Справжній .справдешній, справдішній, сутий, сущий, правдивий, достеменний, нестеменний, важний, правосильний, правний, вірутний, див. реальний, істинний
Словник чужослів Павло Штепа
-
дійсний —
пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) своє спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя. Розкривати свої справжні погляди, наміри, риси характеру і т. ін. — Годі! — прошепотів я крізь зуби.— Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя!...
Фразеологічний словник української мови
-
дійсний —
ПОВНОВА́ЖНИЙ (який має певні повноваження, права), ДІ́ЙСНИЙ, ПРАВОМО́ЧНИЙ юр. Повноважний представник; Повноважний член; Прийшло повідомлення, що його обрано дійсним членом Російського Географічного Товариства (З. Тулуб); Збори цілком правомочні (В.
Словник синонімів української мови
-
дійсний —
Ді́йсний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дійсний —
ДІ́ЙСНИЙ, а, е. 1. Який насправді існує або існував; реальний. Ватя неначе прокинулась од своїх дум і примітила дійсне сільське своє життя, дійсні свої обставини (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
дійсний —
Дійсний, -а, -е Дѣйствительный.
Словник української мови Грінченка