Значення в інших словниках
-
женчик —
же́нчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
женчик —
-а, ч. Пестл. до жнець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
женчик —
ЖНЕЦЬ (той, хто жне хлібні рослини), ЖНИВА́Р, ЖЕ́НЧИК пестл., ЖНІЙ рідше, ЖЕ́ННИК рідше, ЖЕНЧА́Р рідше. — На літо шукатиму собі добрих женців, маю жито, овес, біб... (С. Чорнобривець); Високий худорлявий чоловік ішов повз жниварів...
Словник синонімів української мови
-
женчик —
Же́нчик, -ка; -чики, -ків (змен. від жнець)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
женчик —
ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).
Словник української мови в 11 томах
-
женчик —
Женчик, -ка м. ум. отъ жнець.
Словник української мови Грінченка