Значення в інших словниках
-
завершувати —
заве́ршувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
завершувати —
ЗАВЕРШУВАТИ – ЗВЕРШУВАТИ Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори...
Літературне слововживання
-
завершувати —
(повністю закінчувати, виконувати що-небудь) доводити справу до кінця (до краю); (покінчувати з чимось, доводити до логічного завершення) ставити (поставити) крапку над «і»; ставити (поставити) крапку на чому; (остаточно) здати в архів (до архіву) що.
Словник фразеологічних синонімів
-
завершувати —
ЗАКІНЧУВАТИ, кінчати, доводити до краю <�кінця>; (вчасно) здійснювати, виконувати; (стіг) вивершувати, робити <�викладати> верх.
Словник синонімів Караванського
-
завершувати —
-ую, -уєш, недок., завершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. 2》 Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. 3》 перен. Бути в кінці чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
завершувати —
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
завершувати —
Заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
завершувати —
ЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати.
Словник української мови в 11 томах