Значення в інших словниках
-
зав'язка —
за́в'язка іменник жіночого роду те, чим зв'язують зав'я́зка іменник жіночого роду початок
Орфографічний словник української мови
-
зав'язка —
(в одязі) мотузок, шнурок; П. початок, вихідний пункт, зав'язок.
Словник синонімів Караванського
-
зав'язка —
[завйазка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. -зок
Орфоепічний словник української мови
-
зав'язка —
I зав'`язка-и, ж. Початок, основа, вихідний пункт, момент чого-небудь. || Епізод, яким починається розвиток сюжету в творі; прот. розв'язка. II з`ав'язка-и, ж. Те, чим зав'язують що-небудь (мотузок, стрічка, вірьовка і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зав'язка —
1. вузел, вузлик, повороз, поворозка, зашморг 2. початок, джерело
Словник чужослів Павло Штепа
-
зав'язка —
(-и) ж.; мол. Припинення якоїсь осудної діяльності (пияцтва тощо).
Словник жарґонної лексики української мови
-
зав'язка —
• зав'язка - елемент сюжету й композиції; подія чи ситуація, з яких починається конфлікт протидіючих у творі сил. Зав'язці інколи передує експозиція. З., як правило, дається на початку твору, але може бути і в іншому місці.
Українська літературна енциклопедія
-
зав'язка —
(укр.) Додаткове укріплення крокв у гребені за допомогою дерев'яного кілка і петлею з ялинкових гілок.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
зав'язка —
Зав'язка, -ки ж. Завязка, веревочка, которой завязываютъ. Коло сього мішка й зав'язки нема. Утяв по саму зав'язку. Ном. № 7569. 2) Завязь на фруктовыхъ деревьяхъ. Камен.
Словник української мови Грінченка