загрожувати —
загро́жувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
загрожувати —
ЗАГРОЖУВАТИ – ПОГРОЖУВАТИ Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар). 2. Те саме, що погрожувати. – Ти ще загрожуєш мені? (М.
Літературне слововживання
загрожувати —
-ую, -уєш, недок., рідко загрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 З погрозою казати що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. || Робити погрозливий жест. 2》 Містити, таїти в собі яку-небудь загрозу, небезпеку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
загрожувати —
ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути.
Словник синонімів української мови
загрожувати —
Загро́жувати, -гро́жую, -жуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
загрожувати —
ЗАГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко ЗАГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док. 1. З погрозою говорити що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. [Гайдай:] Ти будеш говорити. (Різко). Я знайду тобі час! [Оксана:] Прийшов загрожувать мені? (Корн.
Словник української мови в 11 томах