Значення в інших словниках
-
заживати —
заживати – гоїтися Дієсловом заживати часом послуговуються не з його значенням: “Фронтові батькові рани довго заживали” (з газети).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
заживати —
зажива́ти 1 дієслово недоконаного виду загоюватися зажива́ти 2 дієслово недоконаного виду споживати; відчувати; здобувати розм.
Орфографічний словник української мови
-
заживати —
Стало споживати <�їсти, пити>, (тютюн) вживати; (прохолоди) користуватися з чого; (хитрощів) вдаватися до; (щастя) зазнавати; (слави) здобувати що; (грошей) заробляти <�придбавати> що.
Словник синонімів Караванського
-
заживати —
Заживати, гоїтися, загоїтися Дієсловом заживати часом користуються не з його значенням: «Два поранення ніби зажили», «Рани мої зажили».
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
-
заживати —
I -ає, недок., зажити, -иве, док. Загоюватися, виліковуватися, ставати здоровим. || Затягуватися шкірою, зарубцьовуватися (про рану). II -аю, -аєш, недок., зажити, -иву, -ивеш, док., перех., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заживати —
1. гоїтися, вигоюватися, вигоїтися, повигоюватися, загоюватися, загоїтися, позагоюватися, догоюватися, догоїтися, подогоюватися 2. це вживати
Словник чужослів Павло Штепа
-
заживати —
зажива́ти приймати, вживати (перев. ліки)(м, ср, ст): Зажий піґулку, і голова перестане боліти (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
заживати —
Користуватися, споживати, уживати
Словник застарілих та маловживаних слів
-
заживати —
зажива́ти чужо́го ві́ку. Дуже довго жити. Гапця .. і собі вкинула: — Бач, яка! Чужого віку заживає! Хай би вже вмирала собі! (Грицько Григоренко).
Фразеологічний словник української мови
-
заживати —
ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
заживати —
Зажива́ти, -ва́ю, -ва́єш чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заживати —
ЗАЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ЗАЖИ́ТИ, иве́, док. Загоюватися, виліковуватися, ставати здоровим. Праве око зажило, загоїлося (Мирний, І, 1954, 53); З темного кутка вистрибнув на милиці Прокіп Журба.
Словник української мови в 11 томах
-
заживати —
Зажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зажити, -живу, -ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. К. С 1884. І. 36. Я горілки не заживаю. Черк. у. Зажиймо табаки. Чуб. V. 1146.
Словник української мови Грінченка