Значення в інших словниках
-
знівечити —
зні́вечити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
знівечити —
[з(')н’івеичиетие] -чу, -чиеш; нак. -еич, -еичтеи
Орфоепічний словник української мови
-
знівечити —
-чу, -чиш, док., перех. 1》 Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку. 2》 розм. Скалічити, заподіявши фізичних або моральних травм. || перен. Викривити, спотворити що-небудь неправильним викладом, поясненням і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
знівечити —
ЗНІ́ВЕЧИТИ див. зні́вечувати.
Словник української мови у 20 томах
-
знівечити —
ВИКРИВЛЯ́ТИ (подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, ПІДТАСО́ВУВАТИ (перев. про ідею, факти); ВУЛЬГАРИЗУВА́ТИ (пояснюючи спрощено, примітивно, викривляти зміст чого-небудь). — Док.
Словник синонімів української мови
-
знівечити —
Зні́вечити, -вечу, -вечиш, -вечать; зні́веч, зні́вечмо, зні́вечте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
знівечити —
ЗНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку. Баба буде плакати, Будуть сльози капати, Знівечать кожух (Гл., Вибр., 1951, 238); — От, прокляті, каторжні!..
Словник української мови в 11 томах
-
знівечити —
Знівечити, -чу, -чиш гл. Испортить; изуродовать, искалѣчить. Знівечив чоловіка. Ном. № 4021. Десять літ неволі... знівечили, убили мою віру і надію. Шевч. (О. 1861. X. 8).
Словник української мови Грінченка