Значення в інших словниках
-
керуючий —
керу́ючий 1 прикметник той, що здійснює керування керу́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота керівник
Орфографічний словник української мови
-
керуючий —
I -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до керувати. Керуючий справами. II -ого, ч. Той, хто керує якоюсь установою, організацією, відділом тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
керуючий —
КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до керува́ти. До батька вона вже звикла, що цей без кiнця дирекцiю критикує та керуючого вiддiлком батожить на всi заставки (О.
Словник української мови у 20 томах
-
керуючий —
КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до керува́ти; // У знач. прикм. Зараз у нашій країні розроблено кілька типів керуючих машин (Наука.., 9, 1961, 23).
Словник української мови в 11 томах
-
керуючий —
рос. управляющий керівна посадова особа, яка здійснює повсякденне керівництво фірмою, компанією, її дочірніми структурами (відділеннями, філіями), окремими дільницями, трудовими колективами і несе відповідальність за результати своєї діяльності.
Eкономічна енциклопедія