Значення в інших словниках
-
косяк —
кося́к 1 іменник чоловічого роду одвірок; лутка розм. кося́к 2 іменник чоловічого роду зграя
Орфографічний словник української мови
-
косяк —
I -а, ч., розм. 1》 Те саме, що одвірок 1). 2》 Те саме, що лутка 1). II -а, ч. 1》 Про групу чого-небудь, яка в польоті, пересуванні створює мовби кут або косу лінію (подібно до зграї птахів, що летять). || Скупчення риб у період нересту. 2》 розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
косяк —
1. (двер.) одвірок, (віки.) лутка 2. (коней) табун, табунець (птах.) зграя (риби) косяк
Словник чужослів Павло Штепа
-
косяк —
КОСЯ́К¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що одві́рок 1. Виходячи кудись, я непомітно для Олафа став щоразу наліплювати воском на двері й на косяк чорну ниточку (В. Винниченко); Васюренко спинився й узявся рукою за косяк дверей; вся хата ..
Словник української мови у 20 томах
-
косяк —
А, ч., нарк. Сигарета з марихуаною. Бачив, який косяк був у чувака в «Укурених»?
Словник сучасного українського сленгу
-
косяк —
(-а) ч. 1. крим., нарк. Цигарка або самокрутка з наркотичною речовиною. Реальність така: 5 років тому людина попробувала "косяк" і уже три роки, як сидить в "системі" на "ширці" (витяжка з макової соломки) (СМ, 9.06.2000). // Дим від такої цигарки.
Словник жарґонної лексики української мови
-
косяк —
Постійне або тимчасове скупчення морських тварин, що виникає з інстинктивних причин (розплід, корм); як-от: к. оселедцевий, к. устриць.
Універсальний словник-енциклопедія
-
косяк —
де́рти косяка́ на кого. Неприязно, сердито поглядати на кого-небудь. Отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить (Г. Хоткевич).
Фразеологічний словник української мови
-
косяк —
ЛУ́ТКА чого і без означення (бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́Б діал., ВАРЦА́БА діал. Біля лутки дверей стояла бліда Віра, боячись глянути чоловікові в очі (А.
Словник синонімів української мови
-
косяк —
КОСЯ́К¹, а́, ч., розм. 1. Те саме, що одві́рок 1. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Янов., І, 1958, 156). 2. Те саме, що лу́тка 1. Той харчав, звалившись під лавкою; той сидів, обпершись спиною об косяк вікна (Мирний, II, 1954, 156). КОСЯ́К², а́, ч.
Словник української мови в 11 томах
-
косяк —
Косяк, -ка м. 1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск.
Словник української мови Грінченка