мстити

I

відомщати, відплачувати, мститися, помщатися

Фразеологічні синоніми: зганяти злість (на кому); згонити злість; мстити ворогові; мстити сторицею

II

див. кривдити

Значення в інших словниках

1. мстити — мсти́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мстити — мщу, мстиш, недок. Те саме, що мститися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мстити — МСТИ́ТИ, мщу, мстиш, недок. Те саме, що мсти́тися. У краї здійметься війна. – Не задрижить гішпанка [іспанка] жвава; Убито друга – мстить вона (П. Грабовський); Одурили його, поставили не туди – і от мучився він тепер.  Словник української мови у 20 томах
4. мстити — МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ (ВІДІМЩА́ТИ) кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). — Док.  Словник синонімів української мови
5. мстити — Мсти́ти, мщу, мстиш кому за що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мстити — МСТИ́ТИ, мщу, мстиш, недок. Те саме, що мсти́тися. У краї здійметься війна. — Не задрижить гішпанка [іспанка] жвава; Убито друга — мстить вона (Граб., І, 1959, 233); Одурили його, поставили не туди — і от мучився він тепер.  Словник української мови в 11 томах
7. мстити — Мстити, мщу, мстиш гл. Мстить. Встрѣчено въ фальсифицированной исторической пѣснѣ: Вовкулакам, кателикам, мстючи зраду здала. Срезн. Запорожск. Ст. Часть. І. 38.  Словник української мови Грінченка