Значення в інших словниках
-
наріччя —
нарі́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
наріччя —
Говірка, діялект.
Словник синонімів Караванського
-
наріччя —
-я, с., лінгв. Угруповання діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наріччя —
хохл. (наречіє говірка говір, говірка
Словник чужослів Павло Штепа
-
наріччя —
НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
наріччя —
• наріччя - різновид загальнонар. мови, широкий діалектний масив структурно споріднених говорів та діалектів. Характеризується певними фонет., грамат. та лексичними рисами. У процесі істор.
Українська літературна енциклопедія
-
наріччя —
ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території).
Словник синонімів української мови
-
наріччя —
Нарі́ччя, -ччя; -рі́ччя, -рі́ччів і -рі́ч, -рі́ччям
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наріччя —
НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн.
Словник української мови в 11 томах