Значення в інших словниках
-
нівечити —
ні́вечити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
нівечити —
(що) псувати, руйнувати, нищити; (кого) катувати, мучити, знущатися <�глумитися> з; (життя) ламати, (мову) калічити, потворити, перекручувати; док. СКАЛІЧИТИ.
Словник синонімів Караванського
-
нівечити —
-чу, -чиш, недок., перех. 1》 Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. 2》 Катувати, мучити кого-небудь, знущатися, глумитися з кого-небудь, жорстоко чи грубо поводитися з кимось. 3》 Негативно впливаючи, порушувати нормальний перебіг, розвиток чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нівечити —
НІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, недок., що. 1. Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. Степан заскрипів зубами. – Ну, щастя, – каже, – її. Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
нівечити —
ВИКРИВЛЯ́ТИ (подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, ПІДТАСО́ВУВАТИ (перев. про ідею, факти); ВУЛЬГАРИЗУВА́ТИ (пояснюючи спрощено, примітивно, викривляти зміст чого-небудь). — Док.
Словник синонімів української мови
-
нівечити —
Ні́вечити, -вечу, -вечиш, -вечать; ні́веч, ні́вечмо, ні́вечте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
нівечити —
НІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. Степан заскрипів зубами. — Ну, щастя, — каже, — її. Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
-
нівечити —
Нівечити, -чу, -чиш гл. 1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить. Ном. № 10779. 2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Г. Барв. 109. Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган. Котл. Ен. V. 32.
Словник української мови Грінченка