приневолювати —
принево́лювати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
приневолювати —
див. ПРИМУШУВАТИ; (до чого) спонукувати.
Словник синонімів Караванського
приневолювати —
-юю, -юєш, недок., приневолити, -лю, -лиш, док., перех., розм. 1》 Змушувати кого-небудь робити щось проти його волі. || до чого. Змушувати дотримуватися чого-небудь. || у сполуч. зі сл. себе. Зусиллям волі змушувати себе робити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приневолювати —
ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, розм. 1. Змушувати кого-небудь робити щось проти волі. [Галина:] Щоб Маруся пішла за такого? Мене хоч би зарізали... [1-ша дівчина:] Нашого брата приневолюють (М.
Словник української мови у 20 томах
приневолювати —
ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм.
Словник синонімів української мови
приневолювати —
Принево́лювати, -люю, -люєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приневолювати —
ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. 1. Змушувати кого-небудь робити щось проти волі. [Галина:] Щоб Маруся пішла за такого? Мене хоч би зарізали… [1-ша дівчина:] Нашого брата приневолюють (Стар., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
приневолювати —
Приневолювати, -люю, -єш сов. в. приневолити, -лю, -лиш, гл. Принуждать, принудить. Почала жінка приневолювать чоловіка, щоб і він робив. Грин. II. 175. Мати приневолила подавать рушники. Стор. МПр. 33.
Словник української мови Грінченка