Значення в інших словниках
-
промовчувати —
промо́вчувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
промовчувати —
-ую, -уєш, недок., промовчати, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех.Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. || Не відповідати на поставлене запитання. 2》 перех. і про кого – що.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
промовчувати —
ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. що і без прям. дод. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі.
Словник української мови у 20 томах
-
промовчувати —
ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ...
Словник синонімів української мови
-
промовчувати —
ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі.
Словник української мови в 11 томах