рватися

I

порватися (про одяг), випістрюватися, вистрьопуватися, витиратися, вичовгуватися, вишмулюватися, луснути, перериватися, розійтися (про шви), розпанахатися, розриватися, тріснути

II

див. шарпатися

Значення в інших словниках

1. рватися — рва́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. рватися — рвуся, рвешся, недок. 1》 Розриватися, розділятися на частини (про предмети). || безос. || Ставати дірявим, драним. || Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як ґедзи в Спасівку (І. Нечуй-Левицький); Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (А. Головко); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. рватися — рва́тися: ◊ рве́ться як бзди́ни → бздини  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. рватися — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ.  Фразеологічний словник української мови
6. рватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
7. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як гедзи в спасівку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Пряла Марія, задумана й стривожена.  Словник української мови в 11 томах
8. рватися — Рватися, рвуся, рвешся гл. 1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Ном. № 2131. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться. Ном. № 1303. 2) Надрываться, изнемогать Г. Барв. 388. Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься.  Словник української мови Грінченка