смішки —
смі́шки множинний іменник розм.
Орфографічний словник української мови
смішки —
-ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1), 2). Напали смішки кого — комусь закортіло сміятися. Усе (все) смішки кому — хто-небудь тільки сміється, веселиться.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смішки —
СМІ́ШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (П. Чубинський); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (П.
Словник української мови у 20 томах
смішки —
Смі́шки, -шок, -шкам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
смішки —
СМІ́ШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (Чуб., V, 1874, 211); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (Граб.
Словник української мови в 11 томах
смішки —
Смішки, -шок ж. мн. Шутка, смѣхъ. Та вже ж мені не ходити в ліски по орішки: да вже ж мені минулися дівоцькії смішки. Чуб. V. 211. Вам смішки з чужої лемішки: наколоти свеї та й смійся з неї. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка