Значення в інших словниках
-
убирати —
убира́ти 1 дієслово недоконаного виду одягати кого-небудь убира́ти 2 дієслово недоконаного виду збирати врожай розм. убира́ти 3 дієслово недоконаного виду втягати щось усередину, насичуватися чим-небудь
Орфографічний словник української мови
-
убирати —
ОДЯГАТИ, прибирати, причепуряти, вичепуряти, виряджати, б. з. строїти; (чим) прикрашати; (чоботи) взувати; п! ЧЕПУРИТИ.
Словник синонімів Караванського
-
убирати —
УБИРА́ТИ¹ (ВБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ), уберу,́ убере́ш, док., кого, що. 1. Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). [Кукса:] Гей, свашки, приданки!...
Словник української мови у 20 томах
-
убирати —
Прибери й пенька та буде за Панька. І погана дівчина гарно убрана буде виглядати кращою. Убери, жінко, кожух, бо тя бити буду. Чоловік прирік, що виб'є жінку за якусь провину, а нехотячи щоб її боліло, велів убрати кожух, бо й слова свого хотів додержати.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
убирати —
I (вбирати), -аю, -аєш, недок., убрати (вбрати), уберу, убереш, док., перех. 1》 Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). || Одягати гарно, наряджати. || Забезпечувати одягом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
убирати —
ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
-
убирати —
УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ), уберу́ убере́ш, док., перех. 1. Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). [Кукса:] Гей, свашки, приданки!...
Словник української мови в 11 томах