Значення в інших словниках
-
ум —
ум іменник чоловічого роду розум
Орфографічний словник української мови
-
ум —
Ум. Розум. Житє Василя Ільницкого сьвідчить, що був се ум, спрагнений наук і цікавий (Б., 1895, 20, 1) // порівн. рос. ум — розум; пол. umysł, rozum — розум.
Українська літературна мова на Буковині
-
ум —
моск. розум розум, глузд
Словник чужослів Павло Штепа
-
ум —
УМ, а́, ч. Те саме, що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
ум —
Горілочка — тума, зведе хоч кого з ума. Пиятика нікого не доводить до добра. Лише спокійний ум видить правду. Тільки розсудлива людина може об'єктивно дивитися на речі. Що на умі, те і на язиці. Говорить те, що думає.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
ум —
-а, ч., рідко. Те саме, що розум. Собі на умі хто — хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ум —
бра́ти / взя́ти (собі́) на ум (на ро́зум) що і без додатка. Уважно сприйняти, усвідомити що-небудь. Сказано на глум, а ти бери собі на ум (Укр.. присл..); Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (І.
Фразеологічний словник української мови
-
ум —
РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше.
Словник синонімів української мови
-
ум —
Ум, ума́, умо́ві, на умі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ум —
УМ, а́, ч. Те саме, що ро́зум. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
ум —
Ум, ума м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. з добра ума. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131.
Словник української мови Грінченка