хвалити

Аплодувати (кому), величати, вихвалювати, вихваляти, возвеличувати, захвалювати, захваляти, звеличати, звеличувати, нахвалювати, оспівувати, перехвалювати, підхвалювати, похвалювати, похваляти, прихвалювати, прихваляти, прославляга, розхвалювати, розхваляти, рукоплескати (кому), славити, уславлювати, уславляти

Фразеологічні синоніми: виспівувати соловейком; вихваляти на всі боки; вихваляти на всі заставки; вихваляти на всі лади; віддавати хвалу; вінчати лаврами; возздавати хвалу; кадити ладан; кадити фіміам; курити фіміам; м'яко стелити; підкурювати ладаном; піднімати до небес; піднімати на котурни; піднімати на щит; піднімати на щит слави; підносити до небес; підносити на котурни; підносити на п'єдестал; плескати в долоні (кому); розсипатися в компліментах; розсипатися в похвалах; розхвалювати до небес; складати гімн (гімни); складати оди; славити до небес; славити на всі боки; співати алілуйя; співати гімн (гімни); співати дифірамби; співати осанну; співати хвалу; ставити на котурни; ставити на п'єдестал

Значення в інших словниках

1. хвалити — (висловлювати похвалу) вихваляти, виславляти, прославляти.  Словник синонімів Полюги
2. хвалити — хвали́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. хвалити — (надмірно славословити когось, щось) співати дифірамби кому, чому; кадити (палити, курити і т. ін.) фіміам (фіміами) кому, перед ким; співати хвалу кому, чому; підносити (підіймати) до небес.  Словник фразеологічних синонімів
4. хвалити — ВИХВАЛЯТИ, засипати похвалами, розсипатися у похвальбах, віддавати <�воздавати, складати> хвалу, співати хвалу <�осанну>, курити тиміям <сов. фіміам>; (Бога) славити, звеличувати, прославляти.  Словник синонімів Караванського
5. хвалити — ХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. – Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? – питала мати.  Словник української мови у 20 томах
6. хвалити — хвали́ти: ◊ кожна ми́шка хва́лить свій хво́стик (фо́стик) → мишка ◊ не хвали́ ра́ка пе́ред ве́чором → рак  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. хвалити — Любить Бога хвалити, але й любить горло золити. Про дяка п'яницю. Похвали мене роте, бо тебе роздеру. Хвалить себе на всі заставки. Хвальба сорочки не дасть. Самохвальба не дасть ніякої користи. Похвалити не вмію, а погудити не смію.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. хвалити — хвалю, хвалиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. 2》 Звеличувати, прославляти. Хвалити Бога у знач. присудк. сл. — добре, гаразд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. хвалити — хвали́ти Бо́га. 1. у знач. вставн. словоспол. Уживається для вираження задоволення, заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу!...  Фразеологічний словник української мови
10. хвалити — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч.  Словник синонімів української мови
11. хвалити — Хвали́ти, -лю́, хва́лиш, -лить, -лимо, -лите, -лять; хва́лячи  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. хвалити — ХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, недок., перех. і без додатка. 1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. — Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? — питала мати.— Та там такі робочі люди, що в нас у Семигорах і нема таких,— хвалив Лаврін (Н.  Словник української мови в 11 томах
13. хвалити — Хвалити, -лю́, -лиш гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Мет. 125. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. Рудч. Ск. II. 9. хвалити бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка