Значення в інших словниках
-
хомут —
хому́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
хомут —
[хоумут] хомута, м. (на) хомут'і, мн. хомути, хомут'іў
Орфоепічний словник української мови
-
хомут —
ХОМУ́Т, а́, ч. 1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком. Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Панас Мирний); Забравши хомут, віжки, черезсідельник...
Словник української мови у 20 томах
-
хомут —
А, ч. Краватка. Зніми хомут: він тобі, як бику попона.
Словник сучасного українського сленгу
-
хомут —
-а, ч. 1》 Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком. 2》 перен., розм. Що-небудь украй обтяжливе, важке для когось. 3》 тех. Деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хомут —
попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) в тене́та (у па́стку, в хому́т, у сильце́, в капка́н, у павути́ну і т. ін.), перев. чиї (чию, чий, чиє), які (яку, який, яке).
Фразеологічний словник української мови
-
хомут —
Хому́т, -та́; -мути́, -ті́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хомут —
ХОМУ́Т, а́, ч. 1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком. Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Мирний, І, 1954, 267); Забравши хомут, віжки, черезсідельник...
Словник української мови в 11 томах
-
хомут —
Пристосування для скріплення конструктивних елементів, звичайно у вигляді залізної скоби, що охоплює кілька брусів або колод.
Архітектура і монументальне мистецтво