Значення в інших словниках
-
хрумати —
хру́мати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
хрумати —
(сухарі) хрумкати, хрупати; П. їсти, жувати; хрумсати, друмчати.
Словник синонімів Караванського
-
хрумати —
ХРУ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Видавати хрумкіт при розжовуванні їжі; хрумтіти. У дворі було тихо, і тільки під повіткою хрумали та тупцяли, відганяючи оводів, коні (Олесь Досвітній); На возі свіжий запашний пирій.
Словник української мови у 20 томах
-
хрумати —
-аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Видавати хрумкіт під час розжовування їжі; хрумтіти. || розм. Їсти. 2》 неперех. Видавати тріск, хрускіт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хрумати —
ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є.
Словник синонімів української мови
-
хрумати —
Хру́мати, -маю, -маєш, -мають
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хрумати —
ХРУ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Видавати хрумкіт при розжовуванні їжі; хрумтіти. У дворі було тихо, і тільки під повіткою хрумали та тупцяли, відганяючи оводів, коні (Досв., Гюлле, 1961, 141); На возі свіжий запашний пирій.
Словник української мови в 11 томах
-
хрумати —
Хрумати, -маю, -єш гл. Ѣсть что нибудь хрустящее. Овечка п'є там, або хрума. Сим. 197. У стані хрумають коні смашне степове сіно. Мир. ХРВ. 108.
Словник української мови Грінченка