шляхетний —
ШЛЯХЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до шля́хта і шля́хтич. [Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Б.
Словник української мови у 20 томах
шляхетний —
шляхе́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
шляхетний —
-а, -е. 1》 Прикм. до шляхта і шляхтич. || Аристократичного, дворянського походження. || Власт. шляхті, аристократам; такий, як у шляхти, аристократів. || Належний шляхті, аристократам.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шляхетний —
БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)...
Словник синонімів української мови
шляхетний —
Шляхе́тний, -на, не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шляхетний —
ШЛЯХЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до шля́хта і шля́хтич. [Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Гр.
Словник української мови в 11 томах
шляхетний —
Шляхетний, -а, -е Благородный. Ну, гляди ж, пане Бужинський, щоб не досталось і твоїй шляхетній спині. Стор.
Словник української мови Грінченка