шумувати —
ШУМУВА́ТИ¹, у́є, недок. 1. Покриватися білуватою пухирчастою масою (про деякі рідини); пінитися. Навіть здоїти корови дівчина нездатна – як вода молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує (К. Гордієнко); // перен.
Словник української мови у 20 томах
шумувати —
шумува́ти 1 дієслово недоконаного виду пінитися шумува́ти 2 дієслово недоконаного виду шуміти рідко
Орфографічний словник української мови
шумувати —
I -ує, недок. 1》 неперех. Покриватися білуватою пухирчастою масою (про деякі рідини); пінитися. || перен. Вкривати чимось легким, пишним, подібним до такої маси. || Те саме, що вирувати 1). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шумувати —
II. БРОДИ́ТИ (бути в стані бродіння), ФЕРМЕНТУВА́ТИ спец., ФЕРМЕНТУВА́ТИСЯ спец.; ШУМУВА́ТИ (про напої). Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік (М.
Словник синонімів української мови
шумувати —
Шумува́ти, -му́ю, -му́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шумувати —
ШУМУВА́ТИ¹, у́є, недок. 1. неперех. Покриватися білуватою пухирчастою масою (про деякі рідини); пінитися. Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як вода молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує (Горд., Дівчина.., 1954, 216); // перен.
Словник української мови в 11 томах
шумувати —
Шумува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Н. Вол. у. Через край вино шумує. К. Псал. 172. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
Словник української мови Грінченка