ясніти —
ЯСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти. Єремія вернувся до намету, як вже небо на сході ясніло (І. Нечуй-Левицький); В саду вже бриніли бджолині крила, яснів над Балаклавою край неба (В. Кучер); // безос.
Словник української мови у 20 томах
ясніти —
ясні́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
ясніти —
-ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти. 2》 Випромінювати світло; світитися, сяяти. || Те саме, що блищати 1). || Вирізнятися з-поміж чого-небудь світлим, яскравим кольором; виднітися. 3》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ясніти —
БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил.
Словник синонімів української мови
ясніти —
ЯСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти/ Єремія вернувся до намету, як вже небо на сході ясніло (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
ясніти —
Ясні́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Свѣтлѣть, дѣлаться свѣтлѣе. На дворі ясніє. Тихо піднявся місяць угору, зменшаючись і ясніючи. Левиц. І. 15. 2) Быть свѣтлымъ, Грядущее сяйне тобі полуднем, теперешнє яснітиме, як ранок. К. Іов. 25.
Словник української мови Грінченка