бік

род. відм. боку

(у різн. знач.) side; (сторона тж.) hand; (сторона в суперечці тж.) party; (фланг тж.) flank; геол. (родовища) wall

взяти когось за боки — розм. to put the screw on one

колька у боці — a stitch in the side

нам'яти боки — to beat to a mummy

схопитися за боки від сміху — to split one's sides with laughter

іти в бік — to go sidewise (sideways)

на бік, боком — sideways, laterally

з боку на бік — from side to side

на боці — on one side

під боком — nearby, close at hand

з одного боку . .., з іншого боку — on the one hand . .., on the other hand

з обох боків — from both sides

з того боку — across, on the other side (of), on the far side (of)

це мій дідусь з боку батька — this is my grandfather on my father's side

ставати на чийсь бік — to take smb's part (side), to side with smb.