верх

1) (верхівка) top; head; (верхня частина) upper part

відкидний верх авт. — drop head

нахапатися верхів — перен. to have only a surface (superficial) knowledge

з верхом — quite full; heaped

насипати з верхом — to fill to overflowing

2) перен. (вінець, найвищий ступінь) height (of), summit (of)

верх досконалості — the pink (acme) of perfection

верх блаженства — the height of bliss

3) (перевага) upper hand

брати верх перен. — to gain (to have) the upper hand (over)

4) (зовнішній бік одягу) cover, outside, top; (тканини) right side

верх шуби — covering (outside) of a fur coat