доводитися

I док. довестися

1) безос. (бути необхідним, неминучим) to have to

йому довелося поїхати — he had to leave

2) безос. (випадати на долю) to fall to the lot (of)

погано йому доводиться — he is hard pressed

3) безос. (мати можливість) to happen (to), to chance (to), to have occasion (to)

мені доводилося зустрічатися з ним — I have met him on occasions

II

(бути родичем) to be related (to)

він доводиться мені двоюрідним братом — he is my cousin

він доводиться їй ріднею — he is related to her