край

I ім.

1) (крайня частина чогось) border, side, rim, verge, extremity; end; (кручі) brink, edge; (посуду, рани) brim, lip

край дороги — wayside, roadside

передній край військ. — first line, forward positions

вона пішла б за ним хоч на край світу — she would go with (follow) him to the world's end

переливати(ся) через край (через вінця) — to overflow, to overbrim, to run over

покласти край — to put an end (to), to make an end (of), to put one's foot down

повний до країв — full to the brim, brimful

на краю (на край) світу — at (to) the world's end

на краю загибелі (безодні) — on the brink of ruin (a precipice)

на краю міста — at the (farthest) end of the town

на краю могили — at death's door, on the brink of death; on the edge of the grave

дійти до краю — розм. to run to an extreme, to be reduced to extremity

2) (місцевість) country, land, region

рідний край — native land

я чужий у цих краях — I am a stranger in these parts

3) (адміністративно-територіальна одиниця в Росії) krai, region, territory

II прийм.

beside, at, by, near

край дороги — by the road

край берега — by the bank