порушувати

недок. порушувати, док. порушити

1) (порядок, тишу та ін.) to break; to disturb; (закон, правило та ін.) to break, to infringe (upon), to transgress, to contravene, to infract, to violate

порушувати слово — to break one's word, to fail to keep one's word

порушувати клятву (присягу) — to break (to violate) one's oath; to forswear (to perjure) oneself

порушувати душевний спокій — to disturb, to discompose

порушувати громадський порядок — to break (to disturb) the public order

порушувати правила гри — to break the rules of a game; to play foul

порушувати кордон — to trespass

2) to raise

порушувати питання (справу) — to raise a question

порушувати позов — юр. to institute proceedings (against smb.), to take a legal step, to sue

порушувати справу — юр. to commence an action, to bring (to enter, to lay) an action (against smb.)

порушувати тему — to broach (to touch upon, to approach) a subject