Індра

В індійській міфології гол. божество ведичної епохи; цар богів; пов'язаний із атмосферними явищами (блискавкою); оберігав світ від знищення, борючись із силами, ворожими космічному порядкові.

Значення в інших словниках

1. індра — -и, ч. У давньоіндійській ведичній релігії – один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. індра — і́ндра (санскр.) у давньоіндійській ведичній релігії один з головних богів, володар неба, бог бурі й грози; згодом – бог війни і один з богів – охоронців світу.  Словник іншомовних слів Мельничука